Зміст
Напевно, кожен поважаючий себе науковець хоча б раз брав участь у науковій конференції. Студенти, аспіранти, викладачі, державні службовці займаються наукою, пишуть тези, отримують сертифікати, і цей процес набув таких масштабів, що все більше привертає увагу. Деякі науковці та навіть представники МОН заговорили про доброчесність таких заходів.
У той час як до конференцій, які проводяться офлайн, питань практично не виникає, міжнародні онлайн-конференції викликають неабияку цікавість. І ця цікавість навіть спонукала Артема Артюхова до глибокого аналізу, математичних розрахунків та введення нового терміна «диванні конференції».
На цю тему науковець навіть опублікував статтю – “The Conference that Never Was: How Institutional Metrics Drive Participation in “Flying Sofa” Conferences” , у якій «диванними» називає конференції, де передбачено лише подачу тез, сплату внеску та отримання сертифіката – без експертної оцінки, перевірки на плагіат та реальної наукової або практичної цінності.
Аналіз статистики показав масштаб таких практик: сотні міжнародних конференцій на рік, десятки тисяч тез, переважно підготовлених українськими авторами, а також значну частку формальної «міжнародності». Дослідження також вказує на наявність системних стимулів – рейтингових і формальних вимог у закладах освіти, які підсилюють попит на подібні заходи, навіть за відсутності реальної наукової цінності.
А вслід за цією публікацією постало доцільне питання Заступника Міністра освіти і науки України Дениса Курбатова – “навіщо окремим співробітникам купувати сертифікати про “участь у “міжнародних” конференціях” в таких масштабах?
У свою чергу, ми спробували знайти відповіді на це питання.
Для чого?
Щороку в Україні проводяться сотні конференцій, у яких беруть участь значна кількість людей різних спеціальностей і професій. Проте в кожного з учасників може бути своя мета: хтось прагне поділитися результатами своїх досліджень, хтось здійснює їх апробацію, а хтось бере участь виключно для отримання сертифіката «для галочки».
Частково проаналізувавши чинне законодавство та внутрішні вимоги закладів освіти, можна умовно виділити такі основні причини участі у наукових конференціях:
Апробація результатів дисертаційного дослідження.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Це питання не є повністю однозначним, оскільки чинна постанова №44 не містить прямої вимоги щодо обов’язкової участі у наукових конференціях або окремої апробації результатів дисертації. Водночас у чинному Наказі МОН №40 зазначено, що обов’язковим додатком до дисертації є список публікацій здобувача за темою дисертації та відомості про апробацію результатів дисертації, де вказуються назви конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл, а також місце, дата проведення і форма участі.
Таким чином, хоча участь у конференціях прямо не визначена як обов’язкова вимога, норми щодо оформлення дисертації фактично передбачають наявність апробації результатів, що на практиці робить участь у наукових конференціях важливим елементом підготовки аспірантів і підтвердження їхньої наукової роботи.
Виконання індивідуального плану аспірантів.
У практиці більшості університетів діють положення про підготовку здобувачів ступеня доктора філософії. Як правило, у таких документах зазначається, що аспіранти здійснюють наукові дослідження відповідно до індивідуального плану наукової роботи. ВУЗи часто підкреслюють що невід’ємною складовою наукової роботи аспіранта впродовж всього навчання є презентація отриманих результатів, зокрема шляхом участі у конференціях, семінарах, симпозіумах та інших наукових заходах. Наприклад – ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН виконання освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії КНУ ім.Шевченка
Апробація результатів магістерського дослідження.
Ми не знайшли жодного законодавчого акта, який би прямо зобов’язував магістрів брати участь у конференціях, проте існує чимало прикладів, коли заклади вищої освіти встановлюють такі вимоги на рівні внутрішніх нормативних документів. Зокрема, у методичних рекомендаціях окремих університетів передбачено обов’язкову умову допуску до захисту магістерських робіт – наявність апробації, зокрема у формі доповіді на наукових конференціях. У деяких випадках участь у конференціях також може враховуватися як додатковий бал при оцінюванні магістерської роботи. Наприклад: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо підготовки, оформлення та захисту дипломних робіт
Виконання індивідуального плану науково-педагогічних працівників
У закладах вищої освіти на внутрішньому нормативному рівні зазвичай затверджуються індивідуальні плани роботи науково-педагогічних працівників. Такі документи визначають різні види навчальної, методичної, організаційної та наукової діяльності викладача, а також критерії їх обліку та зарахування.
У практиці багатьох університетів індивідуальні плани викладачів містять окремі показники наукової діяльності, пов’язані з конференціями. Причому участь у конференційній діяльності може враховуватись одразу у кількох формах. Наприклад: Положення про планування та облік роботи науково-педагогічних і педагогічних працівників
По-перше, безпосередня участь самого викладача у наукових конференціях.
По-друге, у навантаженні викладачів може враховуватись керівництво науковою роботою студентів, аспірантів або докторантів під час підготовки тез доповідей на конференції. Наприклад:
По-третє, окремим видом діяльності часто є організація та проведення наукових заходів.
Таким чином, конференції у системі вищої освіти можуть виконувати одразу декілька функцій: бути формою особистої наукової активності викладача, результатом роботи його здобувачів освіти або складовою організаційної діяльності кафедри чи факультету.
Безперервний професійний розвиток медичних працівників
Для медичних працівників участь у конференціях є однією з основних форм безперервного професійного розвитку (БПР). В Україні діє система нарахування балів БПР, необхідних для проходження атестації та підтвердження професійної компетентності лікарів.
Чинне законодавство прямо передбачає, що медичні працівники можуть отримувати бали БПР за участь у наукових та науково-практичних конференціях. Причому кількість балів може залежати від формату участі:
Для державних службовців
Для державних службовців участь у конференціях також має вагоме значення. Відповідно до постанови КМУ №106 від 06.02.2019, самоосвіта є складовою професійного навчання державних службовців, а за її результатами нараховуються кредити ЄКТС.
При цьому нормативно передбачено, що самоосвіта може здійснюватися, зокрема, шляхом участі у наукових та науково-практичних конференціях. НАКАЗ 12.12.2019 № 226-19 встановлює обсяг кредитів ЄКТС, який нараховується за участь у конференції.
Окремо варто згадати постанову КМУ №990 від 15.09.2023, яка регулює професійне навчання державних службовців за кордоном. Документ передбачає, що після завершення навчання державний службовець повинен поширити отримані знання, зокрема шляхом виступу з доповіддю на конференції, семінарі чи іншому професійному заході.
Для претендентів на проектну аспірантуру
У 2026 році в Україні також було започатковано експериментальний проект підготовки здобувачів ступеня доктора філософії у формі проектної аспірантури. Відповідне регулювання закріплене у постанові Кабінету Міністрів України №164 від 05.02.2026.
На відміну від класичної аспірантури, у цьому випадку участь у конференціях уже прямо згадується серед критеріїв, які підтверджують здатність потенційного здобувача до науково-дослідної діяльності. Зокрема, пункт 15 Порядку реалізації експериментального проекту з підготовки здобувачів ступеня доктора філософії в проектній аспірантурі передбачає, що особа, яка претендує на підготовку в проектній аспірантурі, повинна демонструвати наукову активність, підтверджену зокрема участю у конференціях.
Таким чином, у межах проектної аспірантури участь у конференціях виступає одним із критеріїв оцінювання наукового потенціалу майбутнього аспіранта.
Для керівників наукових проектів НФДУ
Участь у конференціях також враховується під час оцінювання наукової активності в межах конкурсів Національного фонду досліджень України (НФДУ). Зокрема, в анкетІ відповідності наукового керівника проєкту окремо передбачено критерій щодо участі вченого у конференціях загальнонаціонального або міжнародного рівнів протягом останніх п’яти років.
Для фахівців різних спеціальностей
Нами було розглянуто лише окремі найбільш типові приклади. Водночас нормативне поле є значно ширшим: участь у конференціях також передбачена як форма підвищення професійного рівня адвокатів, оцінюється у сферах судово-експертної діяльності, медичної практики, безперервного професійного розвитку фахівців різних спеціальностей тощо.
Це свідчить про те, що конференції є універсальним інструментом професійної комунікації та розвитку, який використовується у різних галузях та закріплений у численних нормативних актах.
Для кого?
Узагальнюючи наведені приклади, можна зробити висновок, що участь у наукових конференціях не є універсальною обов’язковою вимогою для всіх професій, однак вона широко інтегрована у різні системи освіти, науки та професійного розвитку. У більшості випадків конференції виконують функцію апробації результатів досліджень, підтвердження наукової активності, підвищення кваліфікації або виконання внутрішніх професійних вимог установ і організацій.
Отже, конференції потрібні для:
- аспірантів (здобувачів ступеня PhD) – як форма апробації дисертаційних результатів і підтвердження наукової активності;
- магістрів – як елемент апробації кваліфікаційних досліджень та інколи умова допуску до захисту або отримання додаткових балів;
- педагогічних та науково-педагогічних працівників – як складова індивідуального плану, наукової роботи, звітності та професійного розвитку;
- науковців і дослідників – як форма презентації результатів досліджень та участі у науковій комунікації;
- медичних працівників – як елемент системи безперервного професійного розвитку та нарахування балів БПР;
- державних службовців – як форма самоосвіти та складова індивідуальної програми професійного розвитку з нарахуванням кредитів ЄКТС;
- адвокатів та інших правничих професій – як офіційно визнана форма підвищення професійного рівня;
- судових експертів та окремих фахівців регульованих професій – як форма підвищення кваліфікації та підтвердження професійного рівня;
- учасників грантових і наукових конкурсів (зокрема НФДУ) – як показник наукової активності та дослідницької спроможності.
- інших працівників, професії яких вимагають постійного професійного удосконалення – де конференції виступають інструментом обміну досвідом, підвищення компетентності та професійного розвитку.
Ймовірно, саме широке нормативне «вбудовування» конференцій у різні професійні сфери частково пояснює стрімке зростання кількості так званих «диванних конференцій». Адже коли певний формат діяльності одночасно використовується як інструмент апробації, підвищення кваліфікації, нарахування кредитів ЄКТС, балів БПР або внутрішньої звітності, він автоматично стає затребуваним у великої кількості учасників з різних сфер.
У таких умовах формується попит не лише на змістовні наукові заходи, а й на формально підтверджені участі, що мінімізують витрати часу та зусиль. Саме цей фактор створює сприятливе середовище для появи «хижацьких» моделей конференцій та форматів, які імітують наукову діяльність без реальної експертизи, рецензування чи відбору матеріалів. Термін «диванні конференції» у цьому контексті відображає не стільки форму проведення, скільки спрощену логіку участі, де ключовим результатом стає сертифікат, а не науковий зміст.
Якщо ви дочитали статтю до кінця, то ця стаття була вам корисною. Тому у нас є до вас прохання 🙏 – допоможіть нам дослідити це питання трішки краще: пройдіть коротеньке 2-хвилинне опитування, яке для нас надзвичайно важливе.